Наразі немає жодного міністра, жодної країни світу, які відмовили б нам у допомозі – голова Мінприроди

20 листопада 2022
 Наразі немає жодного міністра, жодної країни світу, які відмовили б нам у допомозі – голова Мінприроди

Міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілец: СОР 27 це дуже потужний майданчик задля того, щоб дійсно вести якісну комунікацію з усіма країнами світу, аби долучити їх до наших ініціатив 

- Що значить цьогорічна кліматична конференція ООН для України? З чим ми туди їдемо і з чим плануємо повернутися?

- СОР 27 це один з найважливіших заходів світового масштабу, який відбувається у довкіллєвій сфері щороку. На цьому заході кожна країна світу, а там беруть участь майже всі країни світу, порушують не лише питання запобігання зміні клімату, а й висловлюють певні політичні наративи і фактично висвітлюють свої ініціативи для того, щоб спільно рухатися до єдиної мети, в тому числі в політичному аспекті.

Цього року Україна вперше за всю історію матиме власний павільйон. Це обладнана відповідним чином локація, на яку ми будемо запрошувати представників делегацій інших країн для проведення спільних заходів, а також для того, щоб показати наслідки розв’язаної Росією війни.

Всі чітко розуміють, що бойові дії, руйнування, вибухи впливають не тільки на стан забруднення довкілля, але й на зміну клімату. Коли ми кажемо, що вже кілька десятиліть всі цивілізовані країни світу вживають безліч заходів, щоб запобігати таким змінам, а це поступовий процес, то Росія, почавши війну, фактично зводить нанівець всі ці зусилля. Більшість країн це вже розуміє, і ті комунікації, які ми проводимо на міжнародному рівні, призводять до шаленої підтримки України з боку цих країн. Нам допомагають усім – починаючи з консультацій, передачі досвіду, направленням до нас експертів і закінчуючи обладнанням.

Тому СОР 27 це дуже потужний майданчик задля того, щоб дійсно вести якісну комунікацію з усіма країнами світу, аби долучити їх до наших ініціатив.

- Які ініціативи Україна насамперед має презентувати?

- Одна з найважливіших – ми хочемо почати діалог з країнами світу щодо можливості розробки спільних підходів до оцінки збитків довкіллю від воєнних дій. Нам треба залучити якомога більше країн для початку цього діалогу і розробки інтернаціональних методик, які б дозволяли оцінювати збитки довкіллю саме від війни. Ми обраховуємо їх з перших днів повномасштабного вторгнення, але для того, щоб захистити і довести кожен з більше ніж 2 тисяч кейсів збитків довкіллю у міжнародних судах, нам необхідно їх так зафіксувати, щоб у них не сумнівалася жодна країна світу.

Як один з варіантів, може бути визнання міжнародною спільнотою вже чинних українських методик, якщо це дозволить доводити збитки у міжнародних судах і прискорить цей процес.

Якщо ми кажемо про історію міжнародних війн і збройних конфліктів, то вона показує, що процес відшкодування збитків може тривати десять, а то й більше років. За цей час зафіксована сума збитків з‘їдається інфляцією. Ми прагнемо отримати можливість доводити ці факти швидше.

Зараз Україна має 5 зареєстрованих у Мінюсті методик визначення збитків довкіллю за різними напрямами (водні ресурси, ґрунти, атмосферне повітря, лісовий фонд, Азовське та Чорне моря), і за ними вже нараховано 1,3 трлн грн таких збитків з початку війни. Наразі завершуються роботи над ще двома методиками визначення збитків надрам та заповідному фонду.

- До речі, чим мають бути затверджені такі інтернаціональні методики чи вже розроблені наші?

- Це питання, відповідь на яке ми хочемо знайти вже під час початку такої роботи. Це така ініціатива, з якою вперше зіштовхнуться всі цивілізовані країни, і питання саме форми будуть дискутуватися на різних рівнях.

- Які ще ініціативи з нашого боку будуть на СОР27?

- Також Україна планує провести низку переговорів, які дозволять отримати доступ до міжнародних екологічних фінансів. Ми прагнемо ще до отримання членства ЄС напрацювати такі механізми, які дозволять нам інтегруватися в цю систему екологічних фінансів, оскільки наша фінансова система у цьому напрямку дуже відрізняється від тієї, яка існує в країнах ЄС та США.

Ще одна ініціатива – це зелені зернові коридори. Росія сьогодні блокує можливості експорту не тільки зерна, а й багатьох інших товарів, які, без перебільшення, забезпечують харчову безпеку світу. Таким чином, логістика базується здебільшого на автотранспорті, а це відповідні викиди і забруднення довкілля. Тому ми всі маємо напрацювати такі механізми, які дозволять менше впливати на довкілля, але при цьому зберегти потужність експортно-імпортних операцій.

Найвищою ланкою такої ідеї може бути поступова заміна автотранспорту на електротранспорт або авто з водневим двигуном, а також застосування більш екологічних його складових, як приклад більш екологічні покришки. Це призводить до економії природних ресурсів і мінімізації впливу на довкілля.

Дуже важливим питанням є також переговори з іншими країнами щодо ринкових і неринкових механізмів регулювання викидів парникових газів. Ми вже маємо нову угоду зі Швейцарією, підписану на конференції в Лугано, і зараз триває процедура узгодження практичної реалізації домовленостей.

Ведуться перемовини щодо започаткування такої співпраці з Японією та підписання відповідного меморандуму. Думаю, на СОР27 ми зможемо залучити певну кількість країн до такого співробітництва.

Кошти, отримані в рамках згаданих угод , дають змогу проводити відновлення вже за більш зеленими технологіями, тому що їх можна направляти і на енергоефективність, і на інші заходи, які так чи інакше впливають на зменшення викидів. Але відновлення за зеленими технологіями дорожче за звичайне будівництво, і ці кошти можуть стати дуже серйозним ресурсом для нас.

Взагалі, на СОР27 протягом 2 тижнів запланована велика кількість івентів і багато питань, починаючи від цифровізації і закінчуючи ініціативами у лісовій галузі, які мають запобігати зміні клімату.

- Можна уточнення щодо торгівлі квотами на викиди – про які саме суми для України йдеться?

- Для того, щоб говорити про конкретні цифри, ми сьогодні й проводимо роботу. Першим кроком є підписання таких угод, після цього відповідні представники міністерств обох сторін проводять консультації. Крім того, ми активно працюємо над впровадженням в Україні системи торгівлі квотами. Напрацьовується пакет законодавства, який дозволить нам імплементувати європейську модель такої системи. Крім того, вже більше року, як в Україні запроваджено систему моніторингу та звітності викидів парникових газів, ведеться їх верифікація, відповідно до європейських стандартів.

Ми вже зареєстрували приблизно 500 установок, які здійснюють викиди, і таким чином довели до наших партнерів, що у нас викиди верифіковані. Далі вже обговорюється механізм і вартість одиниці таких квот. Це робота, яку ми почали дуже активно впроваджувати під час війни, навесні. На мою думку, процес іде дуже швидко. У нас над цим працює дуже якісна команда плюс міжнародні проекти технічної допомоги, експерти Єврокомісії, і таким спільним фронтом ми йдемо до конкретної реалізації таких угод.

- Напевне розповісте на СОР 27 і про реалізацію програми висадки 1 млрд дерев в Україні. Який статус її виконання?

- Україна за півтора роки реалізації президентської програми "Зелена країна", яка передбачала до кінця 2025 року висадку 1 млрд дерев, вже висадила понад 225 млн дерев (станом на 7 листопада – ІФ-У). Це навіть трохи більше за план. Плануємо, що до кінця 2025 року ми повністю виконаємо програму. Але у зв'язку з війною довелося дещо коригувати території, де провадиться висадка. Більшість робіт з висадки деревних рослин у перші роки повинна була припасти саме на південні та східні регіони країни, де кількість лісів незначна. Але війна внесла свої корективи. Переважна частина лісів, яка перебувала під окупацією Росії, досі замінована. Там висаджувати ліс небезпечно.

Зазначу, що зараз у Європі реалізується аналогічна програма з висадки 3 млрд дерев. Фактично це дві дуже схожі ініціативи, але українці почали трохи раніше. Це означає, що ми думаємо, як європейці. Ми демонструємо, що ми синхронні з ЄС, рухаємося спільно, і Україна – це Європа. Тому з набуттям Україною статусу повноцінного члена ЄС фактично програму Євросоюзу буде перевиконано на 1 млрд дерев завдяки Україні.

- До речі, ви нещодавно звертали увагу на необхідність запровадження новітніх технологій у лісництві, в тому числі й використання новітнього обладнання. Що вже зроблено у цьому плані?

- У нас дуже багато викликів по лісовій галузі. Один з них почався з кінця літа цього року, коли постало питання забезпечення населення дровами як альтернативою іншим видам палива. Для того, щоб більш раціонально використовувати лісові ресурси і більш комфортно надавати послуги населенню за моїм дорученням Держлісагентство почало купувати нове обладнання.

За 9 місяців цього року витрати по Держлісагентству на ці та інші цілі, пов'язані з захистом лісів, з розвитком насінництва, становлять майже 600 млн грн. За ці кошти було придбане нове сучасне обладнання для обробки та захисту лісів, зокрема 2 новітні лісосадивні машини. Також придбано, наприклад, майже півтори сотні автомобілів для патрулювання підвищеної прохідності, вантажні автомобілі, трактори, спеціалізован техніка (екскаватори, грейдери тощо), спостережні вежі з відеонаглядом, пожежні автомобілі та модулі.

Разом з тим наші лісгости передали ЗСУ та інших підрозділів більше 600 автомобілів та тракторів. Допомогли і лісівники Польщі, які військовим передали майже 50 автомобілів підвищеної прохідності. Щоправда, з початку війни знищено, захоплено та пошкоджено внаслідок російської агресії більше 300 одиниць нашої техніки.

Дуже важливо, що нами створені центри з вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою – уже введено в експлуатацію насіннєвий центр в ДП "Овруцьке СЛГ" (Житомирська область), завершено розширення і модернізацію центру в ДП "Ізяславське ЛГ" (Хмельницька область), до кінця року плануються до запуску центри у Кіровоградській, Закарпатській, Івано-Франківській, Волинській областях;

Тому новітні технології – це не тільки про техніку, це взагалі про більш екологічні правила ведення лісового господарства. Ми вже прийняли низку актів, направлених на екологізацію лісової галузі, готуємо ще кілька постанов. Завдячуючи сьогодні якісній комунікації з науковцями у лісовій сфері, ми плануємо почати процес пришвидшення впровадження більш сприятливих для довкілля правил його ведення. Я зараз кажу, зокрема, й про те, що дуже важливо не допускати суцільних рубок. Якщо треба десь проводити лісозаміщення, то тільки на науковій основі.

- А наскільки збільшиться площа рубок, аби забезпечити всіх охочих дровами?

- Для того, щоб забезпечити всіх дровами, площа рубок не збільшиться. Ми насамперед наголошуємо на тому, що будемо отримувати додатковий обсяг заготівлі за рахунок невикористаних лімітів вирубки попередніх років і за рахунок рубок догляду, а не суцільних.

- Якою взагалі ви хочете вибудувати нинішню політику міністерства щодо розвитку національних парків?

- Ми сьогодні думаємо над тим, щоб зробити наші національні природні парки більш самоокупними. Вони мають почати заробляти гроші, проте в жодному разі не мають допустити когось до зони суворого заповідання, щоб втратити екосистему. Вже є відповідні кроки щодо можливої побудови і розвитку туристичної інфраструктури, збільшення туристичної привабливості. Національний парк – це ще й про відповідну кооперацію з приватним бізнесом, який і так є на їхніх територіях, проте багато років веде діяльність у тіні. Наша задача зробити так, щоб ця діяльність почала приносити державі доходи у вигляді податків, тим паче в умовах війни вона потребує додаткових надходжень. Одним з найважливіших із розроблених нами заходів – це створення Державного агентства заповідної справи. Такі агенції є у всіх абсолютно європейських країнах. Там працюють люди, які піклуються про захист живої природи і збереження цих фондів, але туристична складова поряд з цими об’єктами – це дуже важливий елемент для збільшення дохідної частити і самих об'єктів, і місцевих бюджетів, а також зменшення витрат державного бюджету на утримання парків.

- Розкажіть про перспективи національного парку на Рівненщині Пуща Радзівіла, створеного у січні цього року. Якщо говорити про міжнародну допомогу, то шефство над ним взяли наші литовські партнери. Скільки вони готові вкласти у розвиток парку?

- Шефство над "Пущею Радзівіла" взяло литовське міністерство захисту довкілля. На цей час вирішується питання, щоб місцевий лісгосп передав парку приміщення під візит-центр, на реконструкцію і обладнання якого литовська сторона готова вкласти приблизно 200 тис. євро. Крім того, вони вже надали три автомобілі, ноутбуки, щоб дирекція новоствореного парку могла працювати, а також низку необхідного обладнання, наприклад, мультифункціональні пристрої, квадроптер, біноклі, камеру спостереження, фотопастки, gps-пристрій, фотокамери.

Це перші кроки. І фактично сьогодні з чистого листа ми можемо з литовським урядом почати роботу над розбудовою перлини Рівненщини. Там дуже багато цінних територій, водно-болотних угідь, є певна історична цінність. Бо чому вони обрали цей парк? Колись на частині цієї території жив їхній князь Радзівіл. Назва має відношення до історичних подій. Взагалі, ми дуже цінуємо підтримку Литви.

Це одна з тих країн, які дуже допомагають Україні і в безпековому, і в економічному сенсі, і в захисті довкілля. Наприклад, у нас сьогодні в міністерстві працює один з найфаховіших експертів з питань європейської інтеграції Міністерства навколишнього середовища Литви, у якого є величезний досвід і в реформуванні галузі, і в розвитку заповідного фонду, і в імплементації європейських директив. Він щодня сьогодні працює з нашими фахівцями і ділиться тим досвідом і тими складними викликами, з якими зіштовхувалася Литва, коли проводила імплементацію європейських екологічних директив.

- А по лінії Міндовкілля чи ваших підприємств на які суми залучена міжнародна допомога?

- Кредити ми не залучаємо, і допомогу отримуємо здебільшого обладнанням і технікою, це десятки одиниць. Це допомога, в тому числі, від литовських, польських, німецьких партнерів. Частина з отриманого нами їде на фронт. Ми не ставили такої мети – рахувати це в грошах. Але поки немає жодного міністра, жодної країни світу, яка б відмовила нам у допомозі. Може, хтось не в тому обсязі, який ми очікуємо, але є такі країни, які самостійно проявляють ініціативу і дають значно більше.

- Ви багато розповідали про приєднання кілька місяців тому України до програми Євросоюзу з відновлення довкілля LIFE з бюджетом понад EUR5 млрд. Які конкретні приклади реалізації цієї програми можете назвати?

- Так, програма LIFE – це грантова програма Єврокомісії, до якої ми долучилися завдяки підтримці єврокомісара з питань довкілля, океанів та рибальства Віргініюса Сінкявічюса. Так, вперше в історії програми сталося так, що країну, яка не є членом ЄС, прийняли до цієї програми, а переговори з нами почали проводити ще до надання статусу кандидата в члени ЄС. Станом на сьогодні для участі у конкурсі LIFE від України подано понад 40 заявок. Це, зокрема, українські урядові та неурядові організації, наукові установи. Але конкурсна програма ще триває до 16 листопада. Тому сподіваюся, що їх буде більше. Хоча на початку ми розраховували, що від України буде лише півтора десятка заявок.

Це дає змогу Україні залучати кошти на відновлення живої природи. Тому серед поданих заявок, зокрема, проєкти створення систем моніторингу стану довкілля, ревіталізації водних об'єктів України, будівництва гідроспоруд, що дасть змогу нашій країні вирішувати давно наявні екологічні проблеми.

Багато років усі говорили про транскордонну проблему мігруючого сміття річкою Тиса. Але не було навіть технологічного рішення. Ми з фахівцями знайшли таке рішення у будівництві автономної споруди із вловлювання та подальшої переробки пластику, який десятки років течією Тиси потрапляв за межі України.

Відповідно Держводагентство вже підготувало та подало заявку до LIFE для співфінансування. Вартість проєкту орієнтовно становить 350 млн грн, із яких лише 6% передбачається для фінансування Україною, а решта – європейськими партнерами.

Міндовкілля також представило на конкурс проєкт із цифровізації адміністративних послуг у природоохоронній сфері та за іншими напрямами роботи на єдиному порталі "ЕкоСистема".

Ми прагнемо, щоб міністерство продовжувало цифровізуватись, оскільки це і про оптимізацію кількості людей, які працюють над тими чи іншими послугами, і про повне знищення корупційних ризиків, і про повноту аналізу інформації про стан довкілля, і про можливість оперативного реагування та моделювання наслідків.

Конкурс із відбору заявок відбудеться на початку весни 2023 року, і я дуже сподіваюся, що українські заявки розглядатимуть пріоритетно і буде відібрано більшу частину з них.

Для того, щоб підготувати Україну до якісної участі у програмі, представники Єврокомісії протягом декількох днів проводили семінари. Тепер їх відеозаписи на нашому сайті, за розділами. Ми здобули певний досвід та аналіз основних помилок під час подачі заявок за всі роки існування програми. Така допомога дуже важлива. І усім охочим подати такі заявки до LIFE можна було скористатися розміщеними на сайті міністерства записами семінарів, проведених фахівцями Єврокомісії одразу після того, як Україна приєдналася до програми, щоб уникнути помилок під час заповнення документів.

- Як проходить зараз процес імплементації українського екологічного законодавства з європейським? Який сигнал ми можемо зараз дати Європі за досягнутими показниками і які подальші перспективи, враховуючи що ми живемо за умов війни?

- Попри війну ми все одно продовжуємо рухатися шляхом євроінтеграції. Надання нам статусу кандидата, це вже сигнал, що Європа дійсно бачить нас повноцінним членом ЄС, але отримання цього сигналу було б неможливим без наших зусиль. На сьогодні стан впровадження Угоди про асоціацію з ЄС в частині 30 додатка, тобто за нашим напрямком, складає 66%. І за ці 8 місяців він збільшився на кілька відсотків.

Ми розуміємо, що на грудень 2022 ми можемо його наблизити навіть до 70%, а за кілька років зможемо довпровадити всі необхідні директиви. Як приклад – у червні ВРУ проголосувала за закон про управління відходами, який більше 10 років блокувався. Це дійсно одна з перемог, це про імплементацію рамкової Директиви 2008/98/ЕС. У подальшому ми на цьому не зупиняємося. У ВРУ, наприклад, готується законопроект про тару і упаковку, відходи видобувної промисловості та багато інших секторальних законопроектів, які дозволять запрацювати системі управління відходами. Ми разом з депутатами дуже плідно попрацювали, і ВРУ затвердила урядовий законопроект про національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів, робота над яким почалася ще з початку 2000 років. Реєстр є одним з найпріоритетніших в питанні євроінтеграції. Крім того, схвалено законопроект № 5650 про збереження самосійних лісів, який фактично дозволяє збільшувати площу лісового фонду України за їх рахунок.

Сьогодні вже в першому читанні схвалено законопроєкт № 8037 "Про хімічну безпеку та управління хімічною продукцією", який розроблявся з 2020 року, але процес адвокації йшов мляво. Чекаємо на друге читання.

Також у цьому законопроекті йдеться і про імплементацію регламентів REACH та CLP, це правила поводження з небезпечними хімічними речовинами. Без них ми не можемо притягти до відповідальності за те, що хтось буде йти, умовно кажучи, з відром ртуті і потенційно може отруїти довкілля і величезну кількість людей. У 2014 році була скасована єдина постанова, яка регулювала правила поводження з небезпечними речовинами. Сьогодні ми маємо шанс отримати закон і тим самим убезпечити людей від впливу вкрай небезпечних речовин. Особливо, це актуально під час війни.

- Скільки в Україні локацій з так званими відходами від руйнувань? Наскільки я розумію, їх переробляють, але хто і скільки платить за їх утримання, хто займається переробкою?

- За різними оцінками, на цей час в Україні нараховується приблизно 400 місць тимчасового зберігання відходів від руйнувань. Але питання створення таких місць, а також утилізації та видалення таких відходів ускладнюється внаслідок обстрілів деокупованих територій, ведення бойових дій на лінії зіткнення.

З перших днів війни ми почали дискутувати, що з ними робити, бо вони не мають просто лежати на вулиці. Спільно з Мінрегіоном була утворена робоча група, яка напрацювала певні правила, що полягали в абсолютно простому і логічному алгоритмі. Відходи руйнації мають розміщуватися на відповідних локаціях, до яких є певні вимоги, і вже там має відбуватися відповідне сортування, тобто розділення, виділення небезпечних відходів, щоб після цього отримати відходи будівельні, які можна використати під час відновлюваних робіт або підсипки зруйнованих доріг, або для виготовлення інших будматеріалів.

Так з’явилася постанова КМУ № 1073 від 7 вересня 2022 року, відповідно до якої облік відходів від руйнувань здійснюється на місці їх утворення або на місцях тимчасового зберігання чи інших об’єктах поводження з відходами. Уповноважені органи зі свого боку подають до облдержадміністрацій інформацію про відходи від руйнувань щомісяця не пізніше 5 числа, а узагальнена інформація подається щомісяця до Мінрегіону.

Кошти на ці заходи мають виділятися з місцевих бюджетів. Як саме буде організована відповідно до методик практична реалізація постанови – залежить від кожного керівника органу місцевого самоврядування. Але якщо вони не готові цим займатися, то Держекоінспекція, яка спочатку рекомендує, потім вже буде вживати заходи реагування.

Звісно, виділити такі кошти важко, бо місцеві бюджети витрачають багато коштів на інші речі, наприклад, вивезення побутових відходів від населення, при цьому є певні проблеми з платежами. Але там, де я це сам бачив, вони справляються, наприклад, на Харківщині, де ми з командою кілька тижнів тому були.

Там масштаби руйнації просто вражають, і ми з мером були на тій локації, де вже стояли подрібнювачі, які 24 години на добу працюють. І мер Харкова Терехов пояснив, що частину справді буде використано для підсипки доріг за межами міста, де немає сильного навантаження, а далі ще думають, як їх використовувати. По Київській області планують до 50 локацій, але, думаю, зараз треба значно менше, бо багато відходів уже прибрано.

- В Україні поки що йдеться про 2 сміттєпереробних заводи – у Львові, який ще будується, і в Житомирі, який уже побудований. Які ще проекти у короткостроковій та довгостроковій перспективі?

- Зі схваленням закону про управління відходами ми фактично відкрили кордони для іноземних інвесторів. Ми виконали всі ті умови, які кілька років блокували залучення інвестицій у сміттєпереробну галузь. Завдяки закону, європейським правилам, ми вже комунікуємо через посольства різних країн про те, що Україна відкрита у цьому питанні. У законі є така новела, яка називається Національний план управління відходами, що складається з регіональних планів. Ми маємо змогу сьогодні на карті України намалювати конкретну локацію, де має бути завод, якої потужності, за якою технологією і так далі в залежності від багатьох компонентів, у тому числі від кількості населення і морфології твердих побутових відходів у тому пункті. Ми вже спробували зробити мапу інвестиційних кейсів.

За нашими підрахунками в Україні має бути орієнтовно 200 таких об’єктів з переробки ТПВ. Це в жодному випадку не про спалювання, це про принцип ієрархії управління відходами і про принцип кругової економіки. Останній крок – захоронення. Як пілотний проект, ми вже підписали відповідний меморандум і ведемо дуже плідну роботу з Київською ОВА. До цієї ініціативи приєдналися мери Фастора, Броварів, Борисполя. Це ті голови громад, які фактично прийшли і сказали: "Ми хочемо таке робити". Це дороговартісні проекти, у них значний період окупності, але ми хочемо допомогти цим громадам отримати кредити ЄІБ. Тому у співпраці з Мінфіном ми пропрацювали, як це можна зробити. Знов таки новела законопроекту дозволяє громадам об'єднуватися для того, щоб створювати сучасні потужності. Сьогодні є вже певні додаткові ініціативи від інших голів ОВА, ми нікому не відмовляємо, хочемо показати, що навіть під час війни відновлювати і модернізувати систему управління відходами – це реальність. І ми не боїмося цих "орків". І саме процес розбудови – найкраща відповідь агресору на його дії.

- Чи підраховували в міністерстві орієнтовні збитки, які може нанести можливий підрив дамби окупованої ворогами Каховської ГЕС?

- Перша теза – якщо вони навіть планують таку операцію, то цим вони показують своє ставлення до мешканців АР Криму, бо ті залишаться без води. Друга теза –якщо таке відбудеться, то це буде справжнє екологічне лихо. Вода зійде, а от кількість забрунюючих речовин, які потраплять у ту воду, це велике питання. Збитки для довкілля дуже важко порахувати, вони будуть колосальні. Там є заповідні території, Дніпро-Бузький лиман, Нижньодніпровський національний парк, там де фактично збережений первинний стан екосистеми. Якщо це буде знищено, це не можна обрахувати ніякими коштами. Зараз велику роль відіграє міжнародна комунікація, оскільки це про тиск на агресора. Це про санкції та їх посилення, засудження і потенційне запобігання такому лиху завдяки дипломатії та міжнародному розголосу негативних наслідків.

- ДЕІ проводить перевірки порушень природохоронного законодавства в умовах війни тільки за наказом міністерства. Як багато таких наказів ви видали? Скільки порушень всього виявлено з початку року і які штрафи були накладені?

- На початку війни урядом було прийнято рішення про обмеження перевірок суб'єктів господарювання, але якщо ми бачимо кричущі випадки порушення природоохоронного законодавства, які можуть вплинути на безпеку і довкілля, і людей, то за міністром залишається право видати такий наказ. На сьогодні таких наказів 11. Вже завершено 6 перевірок, 5 перебувають в стадії проведення. З початку року в цілому виявлено 8,98 тис. порушень Адмінстягнень накладено на понад 3 млн грн, стягнуто трохи менше на цей час – майже 2,8 млн грн. Порівнювати з попереднім роком абсолютно некоректно, кількість порушень зараз значно менша, бо менше перевірок. Основна задача, яка стоїть перед ДЕІ і штабом, який працює при ній, це якісне обрахування збитків довкіллю від війни, фіксація кожного кейсу. В областях, наближених до бойових дій, така робота взагалі ведеться 24/7.

- Але все одно розмір накладених штрафів відверто дивує своїми зовсім невеликими обсягами.

- Там, де треба, необхідно підвищувати. Ось, наприклад, законопроект про спалювання сухої рослинності, який у березні пройшов перше читання. Впевнений, що значне підвищення штрафу за це сприятиме в тому числі й підвищенню інтересу правоохоронних органів займатися паліями. Але з іншого боку ми маємо переходити на європейську модель притягнення до відповідальності за порушення природоохоронних норм. Сьогодні в Раді розглядається законопроект про відповідальність за недотримання процедури СЕО там, де це передбачено. Кожен раз ми наголошуємо на тому, що знищення довкілля – це те, що має вкрай високу ціну, особливо для наступних поколінь. А після того, як ми запровадимо в Україні законодавство про екосистемні послуги, це окрема тема розмови, тоді всі відчують реальну вартість живої природи.