Вчити уроки історії, щоб не потрапляти у пастку автократів

18 вересня 2022
 Вчити уроки історії, щоб не потрапляти у пастку автократів

17 вересня 2022-го Президент Естонії Алар Карис, виступаючи на церемонії відкриття Воєнного комітету НАТО у Талліні, заявив, що найбільш ефективною стратегією для європейської безпеки і стабільності залишається стримування росії в економічному, політичному та воєнному плані

«Моя рекомендація – уникати політики по відношенню до росії, яка базується на страху перед нестабільністю. Ми бачили це раніше. І Горбачов, і Єльцин грали на страху, що коли вони втратять владу, то до керма у росії прийдуть неприємні особистості. На жаль, це й так сталося. Давайте більше не потрапляти у цю пастку», - додав Карис.

Впродовж останнього десятиріччя кожний американський президент починав свою каденцію з тих чи інших спроб впровадити «політику розрядки» щодо росії. Про впливових європейських лідерів у цьому сенсі вже марно й казати, бо й зараз, маючи після Другої Світової, найбільш криваву і масштабну війну практично біля самих кордонів ЄС, деякі з них досі переконані - щоб відвернути путіна від його агресивного курсу потрібно продовжувати з ним діалог.

Однак вони забувають, що політика розрядки 1970-х і 1980-х років стала можливою лише після того, як шляхом послідовного стримування Захід зупинив експансивні прагнення радянського тоталітаризму. Лише це стримування, досягнуте одностайною єдністю західних демократій, змусило кремль до серйозних переговорів і закріплених у договорах домовленостей між протиборчими блоками в холодній війні. Та поступово Захід став дуже гнучким і далеким від такої стратегії стримування путіна. Виявилося, що дарма, бо на тогочасному досвіді (70-х-80-х) сучасним політикам можна було б багато чому навчитися.

Віра в те, що будь-який глобальний політичний конфлікт можна зрештою вирішити шляхом «діалогу», остаточно вкорінилася з німецьким возз’єднанням. Поки балтійці та поляки вважали й вважають успішний переворот 1989-1990 року результатом своєї наполегливої боротьби за свободу, в Німеччині переважає думка, що за цим стоїть проникливість і великодушність Горбачова. Мовляв, невпинна дипломатична робота над створенням атмосфери довіри в підсумку призвела до внутрішнього очищення агресивного радянського союзу.

Те, що спрацювало стосовно цієї, як довго здавалося, неприступної радянської влади, у Німеччині вважали має вдатися і з путіним. Проте сталося навпаки, бо так звані спроби загравання Заходу через «політику розрядки» дедалі більше слугувала стабілізації режиму путііна, поширенню російської сфери впливу, агресивності й відчуття безкарності кремлівської автократії.

Хвороблива глорифікація політики розрядки, діалогу, збереження обличчя й тощо по відношенню до росії створило щось на зразок ядра політичної віри, виходячи з якого певний пул провідних європейських країн, а особливо ФРН, довгий час визначали своє становище у світі. Навіть на піку загрози безпеці для усієї Європи, яка реально існує на фоні повномасштабної агресії росії проти України, політичне лідерство деяких європейських країн не в змозі остаточно переглянути цей квазірелігійний принцип.

Та може ця жахлива, звіряча війна, нав’язана Україні путінською росією, ще переконає їх у переході до послідовної політики довгострокового стримування рф, до вивчення досвіду 70-х і 80-х, про які варто нагадати, щоб ніхто не вдавав, що їх не знає. Може вони залишать свої побоювання, застарілі наративи, схильність до безпринципних компромісів, та дослухаються до думки президента Латвії Егілса Левітса, який заявив, що Україна є ключем до майбутнього Європи.

Може вони все таки не тільки на словах, а й на ділі пристануть на позицію Левітса, який висловився доволі чітко і принципово: «Мене не хвилює обличчя путіна, мене турбують українські діти, яких він убиває».

Едуард Єфіменко

Суспільство Відео 23 жовтня 2022

Геннадій Труханов звернувся до одеситів: Давайте зробимо все, що від нас залежить

Підтримка енергетичного фронту – виклик, який наразі стоїть перед усією країною. Таку думку висловив мер Одеси Геннадій Труханов