Венедіктова: як громадянин вважаю, що Росія здійснює геноцид українців, а як прокурор маю це довести

04 травня 2022
 Венедіктова: як громадянин вважаю, що Росія здійснює геноцид українців, а як прокурор маю це довести

Офіс Генпрокурора від початку масштабної агресії РФ в Україні розвернув міжнародний юридичний фронт збору доказів воєнних зачинів РФ для притягнення винних до відповідальності. Інституцій, задіяних в цьому процесі, багато, напрямки і перспективи також різні. Проясніть, будь ласка.

З перших днів агресії РФ ми собі напрацювали стратегію, куди і як ми рухаємося. По-перше, це національні суди. Хто би там що не говорив – я вірю в національне правосуддя і вважаю, що Україні ніхто не допоможе, крім самої України. В наших національних судах мають бути вироки воєнним злочинцям.

Друге – це Міжнародний кримінальний суд (МКС). Римський статут – база, на якій він створювався, був підписаний в 1998 році, запрацював суд у 2002 році. Світ його створював саме для того, для чого були трибунали. Тому відмовлятися від нього не можна. Під виконанням його рішень стоять підписи 123 країн.

Міжнародний суд ООН. Цей суд для нас важливий політично – держава проти держави. В МКС – індивідуальна кримінальна відповідальність. Тому їх не можна заміняти один одним. В координації з МКС перебуваємо ми – Офіс Генерального прокурора, з Міжнародним судом ООН – Міністерство закордонних справ, а ми їм допомагаємо матеріалами.

Наступний – Європейський суд з прав людини. Не дивлячись на те, що РФ вийшла з Ради Європи, ЕСПЛ для нас вкрай важливий в контексті рішень, які він виносить. Навіть якщо не зможемо домогтися їх виконання – вони мають бути, бо наша історія - державницька.

Коли я почала говорити з генпрокурорами інших країн, а вони відкривати власні кримінальні провадження, історія національних судів розширилася - національні суди інших держав так само можуть мати значення в притягненні РФ до відповідальності за воєнні злочини, скоєні на території України.

На сьогоднішній день вже 14 країн відкрили свої кримінальні провадження щодо подій в Україні. Спочатку деякі прокурори навіть просили мене не повідомляти громадськість, що вони їх відкрили, так би мовити, про всяк випадок. Я акцентувала увагу на тому, що підставою для відкриття проваджень є, зокрема, українські біженці в різних країнах. Прокурори дивилися на ситуацію по-різному, у кожної країни різні можливості згідно її кодексів.

Далі – Спільна слідча група, JIT (Joint investigation team). Історія відкриття кримінальних проваджень різними країнами була важлива для того, щоб ми змогли об'єднатися. 25 березня ми підписали з генпрокурорами Литви и Польщі створення JIT. Чому тільки втрьох? Я точно розуміла, що у цих держав є політична воля, бажання розслідувати і рухатися до кінця. Підготовка до цього йшла з перших днів війни, ніхто не знав, як все буде, - якщо б все було взагалі погано для України, ми могли би зробити передачу справи, навіть так.

JIT створений на базі Євроюсту, а Євроюст – це прокурори всіх країн. Я не ділюсь інформацією з іншими, але я використовую можливості всіх держав. У нас системно проходять засідання, на останньому засіданні були присутні більше 100 учасників.

Прокурор МКС Карім Хан заявив, що він приєднується і до JIT. Також я бачу, що і інші країни мають намір доєднатися до цієї спільної групи. Коли пані Урсула фон дер Ляйєн говорила, що вони будуть фінансувати JIT, вона мала на увазі цю групу, створену на платформі Євроюсту.

Що ще? Ми зробили єдиний хаб warcrimes.gov.ua, домовилися з нашими правоохоронними органами, що всі працюємо з цим ресурсом тому, що він захищений. З ним працює МЗС, Мінюст. Цей хаб створений для свідків та потерпілих, які можуть поділитися із нами фото- та відеодоказами. Ним можуть користуватися всі міжнародні інстанції і прокурор МКС також. Для того, щоб ще більше захистити інформацію, яка є на цьому ресурсі, і тих, хто її подає, ми зараз працюємо із компанією Microsoft. В цьому хабі у нас вже є більше 11 тисяч повідомлень від громадян, журналістів, представників громадських організацій і вони продовжують додаватися. Це великий вклад кожного в перемогу справедливості. Звісно, прокурори сортують, що підходить під прийнятні докази, а що треба відкласти і подумати, що з ним робити.

Окрім того, ми працюємо із відкритими і закритими джерелами.

Розкажіть детальніше про роботу з МКС. Нещодавно прокурор Карім Хан відвідав Київську область і на власні очі побачив все, що відбувалося під час її окупації …

З МКС ми працюємо давно. До війни від них була чітка умова: ратифікуйте Римський статут, імплементуйте в національне законодавство – в кримінальний і в кримінальний процесуальний кодекси те, що є в Римському статуті, тому що сама по собі ратифікація нічого не дає.

Тому, коли війна РФ в Україні розпочалася, прокурор МКС і не зміг би розпочати розслідування так швидко, якщо б інші країни-учасниці Римського статуту не попросили про це. Першою попросила Литва, потім – інші країни, на сьогодні таких вже 43. Таким чином, прокурор МКС розпочав розслідування і сказав, що в нього є компетенція по воєнним злочинам, злочинам проти людяності і, можливо, геноциду.

Коли він приїхав, попросив зробити окрему декларацію про геноцид, щоб була так звана юридична чистота перед судом, щоб він міг розслідувати злочини з такою кваліфікацією. Для мене як Генерального прокурора, це важливо. Коли прокурор МКС навіть каже слово "геноцид" – це має велике значення.

Зараз всі говорять про геноцид. Політично це абсолютно правильно. Юридично  - ми розпочали кримінальне провадження по геноциду ще з перших днів війни. Але тут є свої нюанси.

Вже повідомлені перші підозри по закликах до геноциду. Факт скоєння злочину геноциду дуже складно доводиться, питання збору доказів в нашій роботі зараз найголовніше.

Яка наразі компетенція у прокурора МКС щодо розслідувань воєнних злочинів РФ в Україні?

Український парламент своєю заявою ще у 2015 році визнав юрисдикцію МКС щодо розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людяності під час збройного конфлікту з РФ. Тобто компетенція у прокурора МКС вже є, потрібні інструменти для повноцінної роботи тут. Тому зараз Верховна Рада має проголосувати за процесуальні можливості прокурора Міжнародного кримінального суду розслідувати воєнні злочини РФ в Україні. Всі говорять "оце у нас для Гааги і оце у нас для Гааги", але у прокурора МКС наразі немає легального механізму працювати в нашій державі. Дуже сподіваюся, що ВР імплементує хоча б зміни до КПК. КК – то вже наша історія. Зміни, яких від нас вимагає ЄС, потрібні не ЄС, це потрібно нам.

Якщо ми хочемо притягати до відповідальності за злочини проти людяності – ці злочини мають бути прописані в Кримінальному кодексі, на сьогодні їх там немає.

В цілому ми готуємося до дуже серйозної юридичної боротьби. У нас зараз крутий юридичний фронт. Але для того, щоб цей фронт почав стріляти "гарматами", треба дати ці гармати. Прокурор Хан взагалі немає навіть "пістолика" в Україні, хоча МКС - це потужна інституція.

Його команда була тут і скоро знову повернеться. Я думаю, що як тільки в нього будуть юридичні інструменти, він відразу ж почне допитувати людей. Карім Хан працює за стандартами МКС. По цим стандартам, наприклад, неможливі повторні допити. Тобто, він правильно робить, чекаючи на законодавче врегулювання.

Зараз він дивиться, вивчає, аналізує. Прокурор Хан – це дуже професійна людина. В нього за плечима трибунали щодо колишньої Югославії, Руанди, Лівану, Спеціальний суд по Сьєрра-Леоне, розслідування злочинів в Іраку та багато іншого.

Україна не може висунути підозру в скоєнні воєнних злочинів проти путіна особисто з урахуванням його функціонального імунітету. Чи бачите Ви такі наміри у прокурора МКС?

Думаю, що це буде його стратегія, куди він дійде. Звичайно, йому потрібна "велика риба", він не буде тут бігати за солдатами. Він має вибудувати ланцюг "солдат-командир-міністр-президент" і, якщо побачить, що він зможе "добігти", він "побіжить".

Він просто має бути впевненим, що все буде виглядати гідно, правильно, об'єктивно.

Скільки це може бути за часом?

Про терміни взагалі неможливо говорити. Мені б хотілося сказати і про свої терміни, теж хочеться когось засудити в українському  суді. Але питання в тому, що воєнний злочинець має бути в наявності саме тут. В заочному порядку, порядку in absentia, ми звичайно будемо рухатися, але мені потрібен «орк в клітці».

Яка вірогідність створення спеціального трибуналу?

 Зараз ще рано говорити. Треба спершу побачити, які з держав підтримають створення такого трибуналу. Була проведена нарада під головуванням Президента, на якій він доручив негайно запустити процес створення цього суду/трибуналу. Робота ведеться. Висновки робити поки зарано.

Розкажіть про спільну роботу слідчо-оперативних груп в "гарячих точках"

Треба сказати, що крім "гарячих точок", у нас взагалі є спільна робота, - скоєна шалена кількість злочинів. По Україні наразі працює близько 100 таких груп. Ще є мобільні слідчі бригади з міжнародними експертами.

Як правильно відпрацювати, наприклад, ту саму Київську область. Спочатку треба розмінувати. На жаль, на сьогодні є деякі села, куди ми зайти не можемо, бо вони все ще заміновані. Коли мова йде про допомогу для JIT, я кажу: надайте нам спочатку саперів. Ви можете прислати медичних експертів, але куди ми їх заведемо?

У нас всі – Нацпол, СБУ, НАБУ, ДБР - поділені по "квадратах" і у них в групах є експерти і прокурори.

Що стосується роботи груп саме у "гарячих точках". Нам треба нон-стоп збирати докази агресії, того, що на нас нападають. Всі журналісти, всі незалежні прокурори і слідчі запитують: "От дірка в будинку. А це на вас наступали чи це ви вибивали?". Я – український прокурор, звичайно, я буду захищати державу Україна і народ України. Тому для мене було вкрай необхідно, щоб в "гарячих точках" були прокурори з нашими військовими, щоб прокурори фіксували, що злочин вчиняє російський військовослужбовець.

Наші захисники воюють. Їм ніколи збирати докази. А військові прокурори беруть правильно зброю, беруть тіло цивільної особи з кулею всередині і мають ту кулю витягти, беруть зразки ґрунту, якщо щось вибухнуло.

Про це все має хтось думати, військові про це думати не будуть, в них інші завдання.

Ми зробили 9 слідчо-оперативних груп, Військова служба правопорядку нам в цьому дуже допомагала, юристи ЗСУ. Ми проговорили з військовими і вони на це пішли, щоб поряд із ними стали військові прокурори.

На сьогодні, на жаль, військової юстиції немає і без неї під час війни насправді дуже важко.

В юридичній площині підтверджений тільки один факт зґвалтування у Київській області, в той час як, за даними омбудсмена, такі випадки були масовими. З певних причин жінки відмовляються офіційно повідомляти про це. Який може бути юридичний механізм притягнення винних у цих випадках?

Якщо ви бачите різні повідомлення в ЗМІ від правоохоронних органів, враховуйте, що у нас є різні органи слідства і, можливо, ці органи слідства оперують інформацією, яка є у них, а інші органи слідства мають іншу інформацію. Узагальнюємо і координуємо ми.

У нас є багато фактів, коли звертаються люди і про це говорять. Я не хочу свідомо називати цифру, бо вона поки що не віддзеркалюватиме реальну ситуацію. Методологія розслідування сексуальних злочинів, які вчинені в умовах міжнародного збройного конфлікту існує давно. Ми нічого нового не придумали, користуємося загальносвітовою практикою.

Що означають зафіксовані факти? Це звернення громадян про те, що з ними таке сталося, або звернення їхніх родичів по те, що їм таке відомо, або звернення місцевого священника.

Нажаль, в Україні мова йде про зґвалтування і жінок, і чоловіків, і дітей, і літніх людей.

Для того, щоб ми почали ефективне розслідування, потрібна жертва. Не всі жертви на сьогодні здатні з нами розмовляти. Тому що вони, по-перше, перебувають на окупованих територіях. Якщо вони вже вихали на безпечну територію, Західну Україну або навіть в Європі, то по-друге, вони в такому стресі, що не розмовляють навіть з громадськими організаціями. Вони реально бояться, що їх знайдуть і вб'ють. По всьому світі завжди так було. Пройде час і ми матимемо більше заяв, і відповідно справ.

Тому нам треба: а) закінчити війну, точно отримати перемогу, б) створити для них умови, щоб вони розуміли, що знаходяться у безпеці, і тоді ці люди будуть говорити.

Я розумію, що ця тема "злітає" в ЗМІ. Але ми маємо поважати цих людей. Коли хтось розказує подробиці того, що сталося – він порушує загальні принципи таких розслідувань. Після цього жертви не хочуть нічого розказувати. Вони не хочуть бути статистикою, не хочуть, щоб про них читала вся Україна і весь світ.

Я проводила координаційні наради щодо розслідування сексуальних злочинів. На цих нарадах були представники Нацполіції, Мінюсту, МОЗ, громадянських організацій. Я всіх просила – давайте працювати і створювати умови. Дуже важливо, щоб цих жертв не допитували багато разів – один допит, це має бути правило. І ще я вдячна громадським організаціям, які давно і невтомно працюють на цьому фронті.

Прокурори працюють з біженцями в пунктах пропуску і на кордонах, для чого саме це робиться?

Ми поставили прокурорів на кордонах і в пунктах прийому переселенців та біженців. Наприклад, у Запорожжі, у Львові, в інших містах.

Прокурори на кордонах допитують біженців, щоб надати їм статус потерпілих у кримінальних справах. По-перше, вони будуть мати права в цих справах, також була ідея, щоб потім в межах цивільної конфіскації, яка буде паралельно з кримінальною справою, вони мали право на відшкодування збитків.

Ті країни, які відкрили свої кримінальні провадження, так само зможуть провести допити, але не факт, що проведуть. До того ж біженці можуть їхати і в ті країни, які не відкрили кримінальні провадження.

Чи є в Україні місця для тримання російських військовополонених?

До війни у нас, звісно, не було де тримати військовополонених, тому в перші дні війни була дуже плідна робота з Мінюстом, з Міноборони для того, щоб вони підписали цей наказ і у нас були місця тримання військовополонених. Є дві колонії, які "розморозили" під тримання військовополонених, але навіть ті 60 місць тимчасового тримання, де може бути розміщено до 2000 осіб, на сьогоднішній день повністю перекривають наші потреби.

Це важлива історія для того, що продемонструвати світу - ми під міжнародним гуманітарним правом, під Женевськими конвенціями і ми поважаємо закон.

Як ви ставитися до того, що когось з важливих для українського слідства військовополонених можуть віддати в процесі обміну?

У нас є два варіанти – заочне притягнення до відповідальності (in absentia) і безпосередньо. З тих військовополонених, які у нас є, - а цифра там не така, яка може нас з вами вразити, - знайти людей, які не просто комбатанти і воювали, а вчиняли воєнні злочини - вбивали цивільних, займались тортурами, зґвалтуваннями або давали команду чи виконували по бомбардуванню завідомо цивільних об’єктів – це складна юридична конструкція.

Це нам з вами зрозуміло, що тут злочин. А треба взяти конкретного російського орка, сказати, що він конкретно робив те і те, ось його зброя, ось куля від його зброї, ось свідок, ось жертва, - це не так просто.

Тому для нас дуже важливо, щоб ті, яких ми можемо підозрювати і заводити в суд, були тут і не йшли на обмін. Це принципова історія.

Чи фіксуються українськими правоохоронцями факти нелюдського поводження з російськими військовополоненими? Як наявність таких фактів може вплинути на розгляд справ проти РФ у міжнародних інстанціях?

Що стосується різного поводження з військовополоненими, Україна всіляко демонструє, що ми під верховенством права і Женевських конвенцій. Міжнародне гуманітарне право у нас в пріоритеті.

Якщо ми бачимо повідомлення в ЗМІ чи від представників країни-агресора, ми вносимо інформацію в реєстр досудових розслідувань.

Говорили і будемо говорити, що ми - держава з європейськими цінностями, а держава з європейськими цінностями забезпечує верховенство права у всьому. Тому такі справи є, вони розслідуються. Подивимося, до яких висновків ми дійдемо. Впевнена, що у більшості випадків це можуть бути і спеціально розповсюджені фейки. По деяким випадкам, можливо, буде підтвердження. Слідство покаже.

Про яку орієнтовну кількість загиблих цивільних українців загалом наразі відомо українським правоохоронним органам? Статистика, яку подає ООН, видається неспівставною з реальними втратами життів українців від агресії РФ

У нас цифри також не цілком відповідають дійсності. Як працюють прокурори? У нас же, вибачте, має бути тіло, яке ми ідентифікуємо як цивільну особу. Тоді ми кажемо, що у нас загибла цивільна особа. Тому на сьогодні на підставі відомостей, які надаються кожною обласною прокуратурою, у нас 3818 загиблий (за оновленими даними станом на 25 квітня - ІФ).  Поранених – більше 4 тисяч.

Але це настільки некоректно, враховуючи заблокований Маріуполь і навіть Київщину, куди не всюди ми ще можемо зайти і подивитися, що там є…

Ми спочатку рахували з кримінальних проваджень, цифра була ще менша. Зараз рахуємо через МОЗ, з моргів.

Інформацію по загиблим і пораненим дітям вручну збираємо. Після того, як дізналися про вбитого 28 лютого хлопчика з частиною від снаряду в грудях, - кожен ранок і кожен вечір починаються із доповіді по країні щодо дітей.

Чи є у України підтверджені дані про кількість примусово переміщених в РФ та на окуповані території українців, кількість мирних жителів?

У нас є велика справа щодо переміщених осіб взагалі. За нашими підрахунками, які ми не можемо слідчим шляхом перевірити, це 5 тис. 730 людей, без урахування Маріуполя. Обласна влада каже, що по Маріуполю цифра складає 33 тис. Російські ЗМІ кажуть, що 134 тис. переїхало.

Те, що вони проводять депортацію людей – це стовідсотково, ніхто в цьому не сумнівається. Тепер треба знайти докази, кого і куди.

Знаємо і розслідуємо факти переміщенні в Білорусь 200 українців. І у нас окрема справа по діткам за інформацією міністра Кулеби про примусове переміщення 2 тис 389 дітей на територію РФ.

Ми зафіксували, будемо перевіряти. Примусове переміщення дітей може бути перспективною ланкою щодо доказової бази по геноциду.

Після визнання Верховною Радою, парламентом Естонії дій РФ в Україні геноцидом чи можна говорити про кваліфікацію "геноцид" злочинів окупантів в Маріуполі, Київській області та інших регіонах?

Це ж політична історія. Ми, прокурори, будемо дивитися на ті докази, які є. Тому заяви від парламентів – це важливі політичні заяви, але на жаль доказової бази не несуть. Коли прокурор Хан був у Києві і в нього спитали, він сказав "дайте мені компетенцію розслідувати геноцид, і я почну розслідувати, а далі подивимося, що буде".

Якими мають бути докази для доведення геноциду?

Вчора з експертами якраз говорили про це. Ми розкладаємо склад злочину: треба довести, що є знищення конкретної групи з конкретною метою. Тут буде історія знищення цивільного не просто як однієї особи, а цивільного, тому що він належить до конкретної національної групи.

І цей намір треба буде довести в кожному випадку. Чому ця лінія з депортацією дітей перспективніша в розслідуванні? Тому що ми маємо встановити, що були діти тут, а тепер вони там і що їх перемістили в такий-то спосіб з таким-то наміром.

Геноцид в усіх випадках важко доводиться, це вкрай серйозний злочин.

Я як громадянин України вважаю, що геноцид дійсно є, тому що у путіна намір не забрати схід, а вбити Україну як державу і вбити українців як націю. Ті, хто згоден бути малоросами – залишаться живими, а ті, хто будуть говорити, що вони українці, тих знищать.

Це я кажу як громадянин. А як прокурор я це маю довести.

В нас вже є підозра російському журналісту Гаспаряну за заклики до геноциду - це вже початок. Статтю, яка була опублікована в РІА, ми відразу взяли в роботу, зараз завершуються експертизи.

В кожній справі ми повинні проводити слідчі дії належним чином, бо потім, якщо прокурор МКС забере справу до себе в Гаагу, він має бачити, що ми тут не просто так у власних інтересах розслідували, а розслідували об'єктивно.

Нагадаю, що в нашому провадженні є велика "магістральна справа" з підозрюваними у вчиненні агресії проти України – топ-посадовцями, топ-політиками, топ-військовими, топ-агентами пропаганди. Там вже більше 600 підозрюваних. На сайті Офісу Генпрокурора є їх повний перелік.

Використання окупантами заборонених боєприпасів. Були підтверджені факти по Одеській та Херсонській областях. Де ще в Україні та яку саме заборонену зброю використовували російські військові?

Так, вже зафіксовано непоодинокі випадки використання окупантами заборонених відповідно до положень міжнародного гуманітарного права видів зброї.

В селі Чорноморське Херсонської області 1 березня окупанти за допомогою реактивної системи залпового вогню "Торнадо-С" обстріляли касетними боєприпасами житлову забудову, внаслідок чого загинуло дві людини. У Покровську Донецької області російські військовослужбовці також застосували реактивні снаряди для "Торнадо-С" з касетною бойовою частиною. У Фастівському районі Київської області окупанти теж обстріляли цивільні об’єкти із застосуванням касетної бомби.

18 березня військові РФ випустили 4 ракети у бік Святошинського району Києва. Частина ракети, попередньо "Смерч" - касета з металевими циліндрами детонувала на проїжджій частині дороги.

Крім того, у березні окупанти застосовували касетні боєприпаси при обстрілі Покровська і Красногорівки в Донецької області, скинули касетну бомбу на Велику Новосілку Волноваського району Донецької області.

У Харкові окупанти обстріляли ракетами системи "Ураган" з касетними елементами пункт надання гуманітарної допомоги. Зафіксовано також використання касетних боєприпасів російськими військами у Херсонській і Дніпропетровській областях.

Більше того, правоохоронці досліджують обставини застосування ворогом хімічної зброї. Зокрема, 11 квітня окупаційні війська в Маріуполі застосували заборонені засоби ведення війни – отруйні речовини невідомого походження, в результаті чого зазнали отруєння бійці "Азову" та цивільні мешканці міста. 13 квітня окупанти обстріляли населений пункт Курулька Харківської області також із застосуванням ймовірно хімічної речовини невідомого походження, внаслідок чого українські військовослужбовці отримали різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження, ураження внутрішніх органів та опіки тіла.

Які механізми застосовує Офіс Генпрокурора задля забезпечення відшкодування збитків, завданих агресією рф?

З  перших днів війни ми створили Task Force з розшуку майна воєнних злочинців, для їх майбутнього арешту та конфіскації. Це міжініституційний орган на платформі Офісу Генпрокурора. Його мета знайти закордонні вілли і яхти тих, хто розв’язав і розпалює війну. Ми запустили портал пошуку активів росіян і нам допомагають небайдужі з усього світу. Основна мета всіх цих зусиль – в рамках кримінальних проваджень конфіскувати їх статки та маєтки для відбудови України і компенсації кожному конкретному українцю, який постраждав від цих злочинців. Ми співпрацюємо із аналогічними Task Force ЄС, США, Британії, щоб бути успішнішими і оперативнішими в цьому питанні.

Без міжнародної підтримки в цей час було б дуже важко.

І без вибудуваних партнерських стосунків теж. Бо нам потрібна реальна дієва допомога. Я провела надзвичайно багато міжнародних зустрічей за час війни. Телефоном, онлайн, а  найголовніше і на території України. Одна річ, коли наші іноземні колеги чують про війну від нас чи зі ЗМІ, інша річ – коли приїздять сюди. Я робила все можливе, щоб наші партнери прибували сюди саме особисто. Так, іноді вмовляла. Іноді ми зустрічались поблизу кордону, але на нашій землі, де йде війна. Переговори там і тут – різні переговори.  І таким чином нам вдалося зібрати справді потужний юридичний фронт. Я вдячна Головному прокурору ЄС Лаурі Ковеші, яка без вагань приїхала до нас і з головою включилась в допомогу нашому Task Force. Маємо надпотужну команду британських юристів, яких зібрала для нас відома на весь світ зірка міжнародного права Амаль Клуні. Працюємо із експертами зі світовими іменами, яких нам надали партнери зі США. У нас зараз працює місія експертів із Франції, щойно долучилася команда зі Словаччини.

Багато інформації про підозри колаборантам, які знаходяться на окупованій Росією території. Наскільки перспективні ці справи, чи є факти фізичного затримання зрадників?

Війна -  час, коли маски злітають із зрадників і колаборантів блискавично – вони дочекались своїх патронів і поспішають їм на допомогу і словом, і ділом. Це бачать люди, цього не спускаємо їм і ми. На даний момент правоохоронними органами зареєстровано 627 кримінальних проваджень за ст. 111 КК України (державна зрада) та 489 - за ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність). Про підозру повідомлено 177 особам за фактами вчинення державної зради та 66 особам – за колабораційну діяльність.

Серед підозрюваних, зокрема, вже екснародний депутат Ілля Ківа, депутатка Мелітопольської міської ради Запорізької області Галина Данильченко, яка нарекла себе намісницею окупантів у Мелітополі, депутат Маріупольської міськради Іващенко – псевдоголова псевдоадміністрації розбитого вщент Маріуполя.

Також є і затриманий - це депутат Полтавської обласної ради Панкратьєв, який сприяв просуванню Збройних Сил РФ, а також створенню окупаційних органів влади, підконтрольних РФ. Йому вже обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із заставою 11,9 млн грн;

Серед підозрюваних у колаборації з ворогом - депутат Енергодарської міської ради Шевчик, заступник голови Бердянської райадміністрації Запорізької області Галаніна, яка  сприяє представникам окупаційної влади Росії та співробітникам спецслужб РФ у Бердянську та Бердянському районі, Куп’янський міський голова Харківської області Мацегора, ще декілька депутатів міськрад та голів громад.

Чи багато зрадників серед працівників прокуратури?

На щастя, одиниці. Ми за цим ретельно слідкуємо і так викрили керівника Миколаївської окружної прокуратури. Цей, соромно сказати, прокурор передавав відомості про розташування, персональні дані, кількість полонених військовослужбовців РФ та персональні дані загиблих військовослужбовців ЗСУ, а також інформацію про результати обстрілів регіону. Затриманий, повідомлений про підозру і отримає заслужене покарання за ці ганебні дії. Викриті в нас і пару працівників, які добровільно зайняли посаду в незаконно створених правоохоронних органах псевдореспублік.

Ми ретельно слідкуємо за подібними проявами у всій правоохоронній системі і в держорганах, у судах. Викриваємо і притягаємо. Я вже казала не раз і повторю - всі на олівці, ми всіх бачимо. Недолугі потуги підіграти ворогові – це вирок. Перемога буде за Україною і вона неминуча.