Виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук розповів про пошкодження ТЕС, кібератаки та збитки на мільйони доларів

06 листопада 2022
 Виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук розповів про пошкодження ТЕС, кібератаки та збитки на мільйони доларів

Дмитро Сахарук – старожил енергетичного бізнесу. В енергетичній групі ДТЕК, яка є одним із найбільших в Україні інвесторів в енергетику, він працює понад 12 років. Сьогодні Сахарук – виконавчий директор ДТЕК і права рука СЕО компанії Максима Тімченка

Дмитро Сахарук розповів про майбутні проблеми України цієї зими, про збитки ДТЕК від обстрілів росіян, про розкрадання окупованих електростанцій і "філігранну" кібератаку Росії.

– З лютого Росія пошкодила щонайменше 30-40% української енергетики. Як швидко ми зможемо все відновити та який в енергосистеми запас міцності?

– Пошкодження значні. Ніхто не очікував, що удари будуть настільки жорстокими та масштабними. Коли говорять про масований обстріл, – це не одна випущена ракета, а серія ракет, випущених одночасно в один енергетичний об’єкт. Тільки на одну нашу електростанцію одночасно прилетіло чотири ракети.

Деякі підприємства зазнавали атак декілька разів поспіль. Їхня тактика нам зрозуміла: атакують, аналізують наслідки, а потім – атакують знову. Інтервал між ударами може бути навіть одна година. Так, принаймні, сталося з однією нашою електростанцією.

Скажу без перебільшення: і теплоелектростанції, і підстанції Укренерго зазнали масштабних пошкоджень. Деякі об’єкти повністю знищено і відновити їх неможливо, потрібно заново будувати. А деякі – відновити можна, якщо купити та привезти обладнання. Ті, що зазнали відносно невеликих пошкоджень, – ремонтують і хоч частково, але запускають знову.

Збитки вимірюються вже сотнями мільйонів доларів.

– Це тільки у вашої групи чи загалом?

– Це у нашої групи. Ми деяке обладнання ще демонтовуємо, деяке – сподіваємося ремонтувати. В Укренерго, думаю, та ж сама ситуація.

Щодо того, скільки може знадобитися часу на повне відновлення пошкодженого – точно давати прогноз складно.

– У вас багато пошкоджених ТЕС?

– П’ять. Деякі з них дуже сильно пошкоджені, деякі – менше. Потрібен буде системний ремонт і багато нового обладнання. І тут можуть виникнути проблеми. Ті ж трансформатори чи вимикачі виробляються спеціально під окремий проєкт. Це не масове виробництво, їх потрібно замовляти у виробника і чекати поки вони будуть готові.

Так, ми можемо щось використати з уже вживаного. Або нового, яке ще не встигли використати. У будь-якому разі це обладнання дороге та його не так просто знайти.

Один вимикач коштує від €110 000, а один трансформатор – десятки мільйонів [євро]. А нам тільки вимикачів потрібно понад 20 штук. І це лише на одну чи дві станції. А з кожною атакою пошкодження стають все серйозніші.

– Уявімо, що ви це обладнання вже замовили. Скільки може знадобитися часу, щоб виготовити, привезти й поставити?

– Щоб привезти – від одного до п’яти місяців. Щоб виготовити – до 18 місяців. Але проблема ж не тільки в цьому. Зараз дуже велика черга у виробників на електричне обладнання – на два роки наперед. І потрібно якось пролазити в цій черзі, перекуповувати обладнання.

– Україні зараз допомагають з електричним обладнанням Японія та країни Євросоюзу. Наскільки це масова допомога?

– Допомога йде. І за це дуже велика дяка нашим партнерам. Але загалом обладнання зараз надходить для ремонту регіональних електромереж. Це трансформатори малої потужності і продукція, яка підходить для ремонту невеликого обладнання.

Це швидше допомога операторам системи розподілу електроенергії [колишня назва – обленерго]. Для ремонту об’єктів Укренерго воно (поставлене обладнання. – Ред.) не підходить.

Утім, зараз ми обговорюємо наслідки. Основна ж проблема – це обстріли.

– Навряд чи російські війська знають всі українські енергетичні вузли. Цілком ймовірно, вони консультуються з російськими енергетиками. За яким принципом росіяни обирають свої цілі?

– Вони ціляться в найважливіші об’єкти. Їхні цілі – об’єкти, які виробляють електроенергію і з’єднують енергетичну систему України в одне ціле. Цілісність енергосистеми дозволяє передавати електроенергію з однієї частини країни в іншу.

До війни у нас була досить потужна енергомережа. Але як тільки почалися обстріли генерації та підстанцій, почалися проблеми. Система вже просто не може спокійно передати електроенергію з атомних електростанцій у міста на сході України.

– Тобто це була спроба розбити нашу енергосистему на декілька "островів"?

– Зробити по всій Україні ізольовані території, які беруть електроенергію з тих джерел, які є. А от якщо на тій території немає джерел енергії, то там немає електроенергії. Звичайно, біля важливих об’єктів і в лікарнях є дизельні генератори, але це тільки відтермінує момент, коли там зникне світло.

– Можливо, у вас є пояснення. Чому ворог почав свої масовані атаки по енергетиці саме в жовтні, ще до початку опалювального сезону і не чекав холодів?

– Частково це пов’язано з їхніми поразками на фронті. Їм же потрібно хоч якось відповідати. Плюс це тероризм і залякування людей. Вони хочуть вивести українців із зони комфорту. Розраховують таким чином вплинути на населення.

Я не вірю, що у них щось із цього вийде. Історія показує, що без просування на фронті, бомбардування населення та інфраструктури мирного міста бажаного результату не приносить. Навпаки, це – змушує людей гуртуватися. Росіяни цього не розуміють.

Водночас у них є певний "успіх". В усій країні відбуваються відключення електроенергії, а це створює для населення дискомфорт. Навіть якщо зараз не холодно.

– Кібератаки – ще один спосіб, як ворог намагається розхитати нашу енергосистему. Розкажіть, як ви відбиваєтесь від кібератак росіян і наскільки вони масовані?

– Проти нас воює кіберармія Російської Федерації. Наші об’єкти постійно атакують, за останні три місяці – понад 10 кібератак – малих і великих. Пережили навіть одну "суператаку", яка тривала довго і була добре спланована. Я б її навіть назвав філігранною, але ми відбилися – завдяки інвестиціям у кіберзахист і нашим спеціалістам.

У нас з 2018 року є окрема стратегія кібербезпеки. Ми її реалізовуємо та постійно оновлюємо.

– Атаки були на електростанції чи підстанції?

– Цього разу це були наші не технологічні, а офісні системи. Вони також важливі. Це робота з клієнтами, з ринком і розрахунки. Якби їм вдалося, масштаб заподіяної шкоди був би не меншим, ніж кібератака на електростанції.

– Ви сказали, що у ДТЕК п’ять пошкоджених ТЕС. Чи є серед ваших працівників поранені та загиблі?

– У нас працює близько 60 000 співробітників. З них зараз служить у Збройних Силах України понад 4500. Вбитих у нас на сьогодні 97 осіб. Чотири людини в полоні, 19 людей – зникли, 237 – поранено.

На робочому місці загинуло чотири людини, 33 – отримали поранення. Ще 14 людей загинуло та 61 людину поранено у позаробочий час. Для нас це дуже великі втрати.

– Як за цих умов ви мотивуєте людей виходити на робочу зміну?

– Є військовий, а є енергетичний фронт. Для енергетиків це не порожні слова. Це їхній професійний обов’язок. Наприклад, у Донецькій області наші енергетики працюють під обстрілами вісім років. Жертвують своїм життям і здоров’ям, щоб у людей було світло.

Минулого тижня росіяни обстріляли одну з наших електростанцій. Через це там виникла серйозна аварія – перебили золошлакопроводи й був ризик, що станцію просто затопить. Золошлакопровід – це велика труба, через яку викачується вода разом із золою. Якщо вона зупиняється – не працює котел на енергоблоці.

Тоді декілька з наших працівників вийшли зі сховища і почали ліквідовувати пошкодження, у цей момент знову почався обстріл. Одна людина загинула. Це був по-справжньому героїчний вчинок. І таких випадків було дуже багато.

Ми виплачуємо нашим робітникам "бойові", допомагаємо сім’ям загиблих і постраждалих працівників. Звісно, жодні грошові виплати не компенсують втрати батька, сина чи чоловіка.

– У повномасштабну війну ДТЕК зайшов з певним досвідом, як працювати під час бойових дій. Ваші станції обстрілюють з 2014 року. Чого війна вас навчила?

– Я не вірив, що розпочнеться війна, але про всяк випадок ми робили запаси палива, харчів, обладнання та готували наш колектив до форс-мажорних обставин.

Ми почали готуватися до повномасштабної війни за 20 днів до її початку. Створили антикризовий штаб, підготували на своїх підприємствах бомбосховища та почали переміщувати на захід України важливі елементи обладнання. Також ми перемістили спочатку на захід, а потім за кордон, наші сервери та IT-інфраструктуру. Тимчасово переїхав наш головний офіс.

Ми готувалися як могли, тому що, коли починається війна, починається паніка. Зникає в один момент все – бензин, ліки, продукти, зупиняється вся логістика і зникають підрядники.

Ти розраховуєш тільки на себе. Тому маєш бути готовим до будь-якого сценарію. Все, що може піти не так, неодмінно відбудеться тільки-но починаються бойові дії. У війні не буває виключень.

– До яких сценаріїв ви готувалися?

– Чесно, ми ще в червні цього року готувалися до того, що в системі не працюватиме Запорізька АЕС. Ми розуміли це дуже чітко.

На той момент вона ще працювала, але ми готувалися до найгіршого – накопичували ресурси, готували резерви.

– До яких сценаріїв, на ваш погляд, варто готуватися українцям цієї зими? До перебоїв зі світлом, теплом, газом чи все разом?

– На жаль, ми поки що не можемо знищувати всі випущені ракети та дрони в енергетичну інфраструктуру. Очевидно, що будуть нові атаки, нові пошкодження енергосистеми, нові проблеми з електрикою.

Найгірше, що може статися, – сценарій "Алчевськ-2006", коли повністю замерзає вся система теплопостачання. Без електроенергії ще якось прожити можна. А коли зникає тепло, життя повністю зупиняється.

– З початку повномасштабної війни Росія окупувала близько 50% зеленої генерації ДТЕК та 30% – теплової. Вам відомо, що зараз відбувається на ваших окупованих енергетичних об’єктах?

– Усі наші вітроелектростанції розташовані на окупованій території. Ми знаємо, що з ними зараз відбувається. Вони не працюють.

– Учасники ринку розповідають, що росіяни вивозять із захоплених електростанцій обладнання. Вам відомо про такі випадки?

– Мародерство є. Важко вкрасти 100 метровий вітряк, але досить легко вивезти сонячні панелі.

У нас є маленька сонячна електростанція в Херсонській області, – Трифонівська СЕС. Її деокупували два тижні тому, але вона поки що в сірій зоні. 10% панелей цієї СЕС вкрадено або зруйновано. Її потрібно відновлювати.

– Зараз багато говорять про фізичний стан української енергосистеми, про ремонти, про відключення електроенергії. Але мало хто говорить про економіку. Наскільки збалансований фінансовий стан ринку?

– Споживання [електроенергії по країні] так і залишається – мінус 30%. Крім цього, через окупацію значно скоротилося виробництво відновлювальних джерел енергії (сонячні та вітроелектростанції тощо. – Ред.) та АЕС.

У нас зараз десь 50% всієї електроенергії виробляють атомні електростанції, 25-35% – ТЕС і решта – гідроелектростанції, ТЕЦ та ВДЕ (відновлювані джерела енергії. – Ред.). Щодоби цей показник змінюється, але приблизний порядок цифр такий.

Рівень сплати за електроенергію трішки зріс, у середньому по країні – десь 90%. Але це за умови, якщо не брати до уваги прифронтові та окуповані території.

Дуже низький рівень розрахунків у Донецький, а також Харківській, Запорізькій і Миколаївській областях (постачальник електроенергії в цих областях не ДТЕК. – Ред.). Є проблеми у Дніпропетровській області. Людям там не до того.

– Минулого року доля ТЕС в енергетичному міксі ринку була в районі 25%, зараз – до 35%. Чи вистачить країні вугілля за цих умов?

– Спрацювання [запасів] вугілля спостерігалося у вересні та в першу декаду жовтня. Зараз, коли багато станцій пошкоджено, ми стали менше споживати вугілля.

– Нам буде потрібен імпорт електроенергії та вугілля цієї зими?

– Буде потрібен. Якщо зараз відновляться всі електростанції чи більшість із них (деякі станції не піднімуться) і почнуть працювати, як до масованих обстрілів, вугілля буде швидко спрацьовуватися.

В країні – дефіцит вугілля. Тому ми або будемо це вугілля імпортувати, або купувати в Європі електроенергію. Без цього складно пройти зиму.

Так, через логістичні проблеми його складно буде привезти. Але в Європі вугілля є. Питання тільки в ціні.

– Як це працюватиме? Ринок уже готується, але європейські ціни на ту саму електроенергію все ще набагато вищі за внутрішньоукраїнські. Виходить, що там ми маємо купити дорого, а тут продати дешево. Економіка так не працює.

– Зараз система з Price cap не працює (система Price cap – система обмеження цін на електроенергію для бізнесу. – Ред.). Тому обмеження необхідно послабити (максимальна ціна електроенергії на ринку сьогодні – 4000 грн за МВт-годину. – Ред.).

За 10 місяців 2022 року теплова генерація компанії ДТЕК Енерго отримала 17,6 млрд грн збитку. Всі зараз на ринку страждають, але найбільше, на жаль, – теплова генерація.

– Чому?

– В Україні зупинилися машинобудівні заводи, скоротили виробництво металургійні підприємства. Щоб купити обладнання для своїх вугільних шахт, нам доводиться виходити на зовнішні ринки, а там дуже висока конкуренція.

Перш за все тому, що ціна на вугілля на світових ринках висока – $300 за тонну. Це близько 12 000 грн на наші гроші, тоді як в Україні вугілля продають по 4200 грн за тонну.

За таких цін на вугілля, як за кордоном, енергетичні компанії готові платити за обладнання дуже високу ціну, воно окуповується за лічені місяці.

Плюс – увесь наш дохід у гривні, а обладнання ми купуємо за валюту.

Сьогодні собівартість виробництва електроенергії з вугілля – 4800-5000 грн за МВт-годину. А на ринку зараз електроенергія коштує максимум 3300 грн за МВт-годину. Фактично, ми продаємо електроенергію собі на збиток.

Через це ми вимушено скорочуємо свої інвестиції в видобуток вугілля та в ремонти ТЕС. А це означає, що наступного року об’єми видобутку будуть меншими.

– Наскільки?

– Суттєво меншими. Щоб підтримувати сьогоднішні темпи видобутку вугілля, потрібно інвестувати та готуватися до цього за рік: зробити проходку, привезти обладнання тощо. А для цього потрібні кошти, яких зараз немає.

– Ще один спосіб отримати кошти – кредитування. Як зараз банки кредитують закупівлю вугілля або обладнання?

– Не кредитують. Не хочуть ризикувати.

– А на зовнішніх ринках залучити кошти можливо?

– Ні. Ви подивіться на рейтинги суверена, для нас ринки зачинені. В країні йде війна, тому допомога надходить тільки на державному рівні. На корпоративному рівні залучити кошти на зовнішніх ринках зараз неможливо фізично.

– Чи варто за цих умов переглянути тарифи на електроенергію для населення?

– Є політичне рішення уряду, що в умовах воєнного стану піднімати тарифи на електроенергію для населення не будуть.

Про масштаби планування, видобуток газу, пропозицію Міненерго та нафтовий проєкт на Західній Україні

– Ще до початку війни генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко розповідав, що у ДТЕК масштаб планування на десятиліття. Який масштаб планування у вас зараз?

– Фундаментально нічого не змінилося. Ми як планували розвивати відновлювальні джерела енергії, так і будемо. Іншого виходу, щоб диверсифікувати нашу економіку без російського вугілля, газу та нафтопродуктів, у нас немає. Проміжне паливо – газ.

Ми будемо говорити про розвиток трейдингу, про розвиток мереж. Навіть вугільна генерація працюватиме ще певний час, іншого виходу у нас знову ж таки немає.

Найімовірніше, ми просто будемо змушені посунути свої плани на певний час. Все залежить від того, як довго триватиме ця війна, які будуть руйнування, що буде з економікою країни та як ми будемо інтегровані в Євросоюз.

Буде дуже багато змінних.

– Ще на початку війни ДТЕК пропонував уряду інвестувати в державне підприємство "Львіввугілля". Але з цього нічого так і не вийшло. Можете розповісти чому?

– Все було не так. Ми не проявляли інтерес до шахт Львіввугілля. Якби там були гроші, там би стояла черга з інвесторів, а її немає. Чому?

Там п’ять шахт, працює 6000-8000 людей, я вже точно не пам’ятаю. І вони видобувають 1500 тонн рядового вугілля на день. У нас одна лава на одній тільки шахті за день видобуває 2000 тонн. А лав може бути на шахті дві або три.

До нас із Міненерго прийшли та спитали: що ви думаєте про ці шахти? Ми відгукнулися на цю пропозицію. Проаналізували. Я вам скажу прямо, і хай ніхто на мене не ображається: шахтами ці підприємства вже важко назвати.

На трьох із п’яти шахт Львіввугілля доступних запасів вугілля майже немає. А в інші дві – необхідно інвестувати мільярди гривень, щоб вони стали економічно рентабельними. Якщо інвестувати в ці шахти два роки, вони можуть видобувати понад 2-3 млн тонн вугілля на рік.

Але за нинішніх цін на електроенергію та вугілля в Україні такі великі інвестиції не окупні. Собівартість видобутку на них у перші роки може сягати і $300 за одну тонну.

Тому вкладати кошти у ці шахти можливо лише за умови відкриття експорту вугілля з України. Але він зачинений. І ми не розуміємо, як довго триватиме ця заборона. Втім, навіть і не це головне – наші професійні думки щодо майбутнього шахт Львіввугілля поки що залишилися без відповіді.

– Про перехідне паливо. За попередніми прогнозами, видобуток газу в Україні може впасти до кінця цього року на 10%. Що буде з видобутком на ваших родовищах?

– Плюс-мінус погоджуюся з цією оцінкою. Ми зараз намагаємося в рамках підготовки до зими видобувати все, що ми можемо, – не тільки газ, вугілля також.

Думаю, що у нас трішки впаде видобуток, у нас були певні проблеми на початку війни з реалізацією конденсату.

– ДТЕК володіє родовищем у Полтавській області, яка межує з Харківською. Коли на Слобожанщині тривали бойові дії, ви припиняли видобуток?

– Ні. Ми навіть продовжили бурити наші свердловини. Частково ми зменшили нашу інвестиційну програму, але чотири нові свердловини все одно пробурили.

– Через бойові дії нафтогазові компанії зараз активно придивляються до родовищ на заході України. Вам цікавий захід з погляду інвестицій у видобуток газу?

– Цікавий. Ми зараз там розглядаємо проєкти. Маю надію, що нам вдасться реалізувати нафтовий проєкт, але наразі про це говорити зарано. У нас є бажання інвестувати в Україну надалі, проте війна вносить свої корективи.

Джерело Liga.net,
Суспільство Відео 23 жовтня 2022

Геннадій Труханов звернувся до одеситів: Давайте зробимо все, що від нас залежить

Підтримка енергетичного фронту – виклик, який наразі стоїть перед усією країною. Таку думку висловив мер Одеси Геннадій Труханов